КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница

Коли вони трохи віддихались, Прокіп запитав:

- А ти не боїшся, що Гердові люди відшукають твою ляду?

- її знайти неможливо - для цього треба знайти єдину кахлю із мільйонів схожих на неї. Проти цього повстає теорія вірогідності.

Тепер вони опинилися в катакомбах, видовбаних руками колоністів. Тут ледве можна було протиснутись. Ендрю якось знаходив у собі сили, щоб плазувати на череві попереду Прокопа. Та ось кам’яний лаз привів їх до печери, за всіма ознаками також видовбаної людьми. Це можна було зрозуміти навіть навпомацки. Монтер повним голосом сказав:

- Тут можна світити.

Запаливши ліхтарика, Прокіп допоміг товаришеві якомога зручніше вмоститися. Руки Прокопа були замащені КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница кров’ю, що змішалася з потом. Важко навіть сказати, чия то була кров і чий піт - у Прокопа також з’явилося чимало подряпин.

Після короткого перепочинку вони зітхнули вільніше.

- Я навіть не здогадувався, що таке існує, - окресливши снопиком проміння стіни печери, сказав Прокіп.

- То й добре, що не здогадувався. Було б вельми кепсько, якби хтось догадався.

Монтер, почуваючи себе врятованим, виглядав значно бадьоріше, на його обличчі з’явилася посмішка. Чиїсь руки в печері видовбали кам’яного фотеля і кам’яне ложе. На ложі розтягнувся Ендрю, у фотелі напівлежав Прокіп. Ліхтарика він примостив на кам’яному карнизі над їхніми головами КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница. Тут вони мали право розслабитись.

Прокіп дістав із валізки яблуко й два помаранчі, подав їх товаришеві.

- Їж.

Ендрю відтрутив його руку:

- Це ж ти Мотрі несеш. їй таки бракує вітамінів.

- Їж. Тобі волога потрібна. Для Мотрі вистачить. Ти давно її бачив?

Ендрю поворушив запаленими губами:

- Ну, тоді я візьму один помаранч. Решту сховай. Наші люди такого добра ніколи й не бачили. До речі, хай Мотря твоїми гостинцями не дуже хвалиться. Що можна безсмертним, те хробакам зась. А може, й ти вже дістав спецліжко?..

- Не верзи дурниць, - нахмурився Прокіп. - Я питаю: ти давно бачив Мотрю?

- Тиждень тому. Вона, мабуть, трохи КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница нездужає. - І відразу ж Ендрю повернув розмову на інше. - То, кажеш, не догадувався?..

- І зараз не догадуюсь. Видовбати катакомби - не штука, але куди ж дівали каміння? Це ж не якась там абищиця. Цілі гори уламків!

Проколупавши дірочку в шкуринці, Ендрю висмоктував сік із помаранча.

- Твоя вода куди дівалася, коли ти виробляв із неї водень і кисень? - замість відповіді, не без лукавства запитав монтер.

- То ж вода. А це каміння.

- Яка різниця? Будь-яку речовину легко перетворити на газ. Аби енергія. Але ж ти знаєш, що на реакторах стоять не безсмертні.

- Гаразд, - погодився Прокіп. - Я це розумію. Та газ же так само КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница треба кудись дівати. Не випускати ж його в колонію.

Ендрю розреготався, проте йому, видно, стало від цього боляче - увірвав регіт і здавленим голосом мовив:

- А космос навіщо?..

Прокіп з сумнівом похитав головою:

- То ви що - цілий завод спорудили?

Ендрю зненацька спохмурнів і відвернувся до стіни. Він мовчав так довго, що Прокіп не витримав:

- Може, я запитав щось зайве?

Монтер обернув голову до Прокопа й заговорив:

- Я тебе вимушено сюди привів. Але... Колись ти був нібито нашим. Ми вже хотіли було запросити тебе... - Ендрю знову осікся. - Хто тебе знає, чим ти сьогодні дихаєш.



Ці слова так боляче вразили КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница Прокопа, що у нього на очах готові були виступити сльози.

- Ендрю, як ти міг таке подумати? Ти ж мене знаєш від бульбашок під носом. А ненька моя хіба не серед вас живе? А сестра?..

Ендрю потягнувся до його руки. Намацавши пальці, міцно їх стиснув у своїй масивній долоні.

- Пробач. Я не хотів тебе образити. Ти б, до речі, нам дуже пригодився. Та все ж якось боязно. Надто високо ти злетів. Кажуть, із Президентом запанібрата.

- До цього ще не дійшло, - засміявся Прокіп. - Але розкажи, за що тебе мучили костоломи?

Ще змалечку пам’ятав Прокіп: від Ендрю важко діждатися якоїсь розповіді.

- Гадаєш КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница, я знаю?..

Вони довго мовчали. Прокіп боявся вимовити необачне слово, котре могло спрямувати розмову в небезпечне русло. Нарешті монтер заговорив:

- Можливо, Герд почав підозрювати, що я спілкуюся з Галактичною Вартою.

Знову запанувала мовчанка. І знову Прокіп утримався від запитань.

- Ти ж розумієш, що в мене є право виходу в космос, - продовжував Ендрю. - Без мене Президент мусив би осліпнути. Сьогодні, окрім мене, ніхто не знає розташування камер. А надходить час, коли має з’явитися Галактична Варта.

У Прокопа мимоволі вихопилось:

- Хто це? Звідки має з’явитися?..

- Вони всюди. У них є кораблі значно більші й потужніші, ніж наш астероїд. Тут, бачиш КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница, яка справа... Час від часу Президент наказує зменшити населення колонії. Ніхто не знає, кому випаде перетворитися на космічну кригу. Взагалі, не всі усвідомлюють, що чекає приречених. Герд поширює казочку про якогось там супутника, куди переселяють відібраних комісією. Брехня!..

Ендрю замовк. Йому знову стало боляче.

- Як ти відчуваєш... Ребра цілі? - запитав стурбовано Прокіп.

- Та ніби цілі. Вони вирішили продовжити допит, коли я трохи оклигаю. Допитувались, чи до мене ніхто не наближався з отих кораблів... Розумієш, Прокопе... Ти ж, мабуть, звернув увагу, що в космічному довкіллі ніде немає трупів.

- Так, - збагнувши нарешті, чого шукала Гелена на поверхні астероїда, сказав Прокіп. - Але КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница я взагалі про це не знав.

- Тобі можна позаздрити, - сумно посміхнувся Ендрю. - А Лі Чунь хіба нічого не розповідав? Він цього не може не знати.

- Нічого.

- Ну то знай, - продовжив Ендрю. - Це сини Галактичної Матері забирають трупи на свої кораблі. Вони їх повертають до життя. І до мене справді наближався... Корабель стояв на віддалі. Вони вміють вимикати президентську систему огляду... І ось я побачив, що до мене наближається хтось у скафандрі... То був один із наших. Його викинули років тридцять тому. Нас тоді ще не було на світі, але мені розповідали про нього. Він працював на термояді... Це неправда КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница, що викидають лише генетично безвартісних. Не тільки. Цей був такий, що руками згинав залізного лома... Його викинули тому, що висловлював невдоволення. Родом із українців. Звати Максимом. Я від нього дещо дістав, але... Не все відразу, Прокопе. Гадаю, ми бачимося не востаннє.

Ендрю згодом задрімав, а замислений Прокіп непорушно сидів у кам’яному фотелі. Те, що він почув від Ендрю, доповнювало його уявлення про Галактичну Монаду і Всесвіт взагалі. Отже, Галактична Мати...

Але ж у мить, коли перед очима Прокопа постало обличчя Пантократора, воно було чоловічим. Чи, може, так йому здалося? Мабуть, безглуздо наділяти Галактичну Монаду ознаками людської КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница статі. Вона чи Він, Мати чи Батько - для Галактичної Монади однаково. Це Чистий Розум у спілці з Чистим Духом. Це незрівнянна Могутність, Світова Любов, Невмируще Життя...

Пам’ять земного людства також несла неясні згадки про якісь небесні кораблі, Непізнані Літаючі Об’єкти (НЛО) - від часів єгипетських до часів атомних. Прокіп, працюючи в бібліотеці, не раз зустрічав їхні описи, залишені очевидцями. Зрештою, хіба може бути інакше? Адже ж Розум, який створив земне людство, має на меті виростити з нас вільних громадян Всесвіту. Суто земна історія - це лишень інкубаторний період. Жовтороте пташеня має здобути могутні крила й випурхнути з гнізда КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница - сини Землі згодом перетворяться на синів Галактичної Матері. Це неминуче! Саме в цьому й полягає сенс людської появи на світ. Люди, досягнувши космічної зрілості, мають стати червонокрівцями Всесвіту. Ми просто пізніше від інших вилетіли з гнізда. Але ж хтось вилетить пізніше від нас...

Ендрю спав з годину, не більше. Прокинувшись, забідкався й почав вибачатися:

- Даруй, Прокопе. Тебе ждуть, а я тут розіспався... Я тобі дуже вдячний за допомогу. Допоможи мені ще в одній справі. Сподіваюсь, ти зумієш вийти звідси? Не заблукаєш?

- Не хвилюйся, не заблукаю.

- Ну тоді негайно відшукай Семена... Це вчитель, що навчає твою сестру... Розкажи про мою пригоду.

- І все КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница?

- Все. Я, або він, або хтось інший... Ми тебе розшукаємо. Гаразд? Ти готовий нам допомогти?

Прокіп по-дружньому потиснув його руку.

- Можеш не сумніватися. Вір.

Видершись із катакомбів і пильно оглянувши ляду, Прокіп переконався - ні простукування, ні зовнішній вигляд не подавали й натяку, що тут було щось потаємне, відмінне від тунельних стін. Одразу ж погасив ліхтарика й далі просувався навпомацки: треба звідси вислизнути так, щоб його не помітили. Було б розумно обминути відтинок тунелю, де мордували Ендрю. Герд, звичайно, вже похопився - костоломи шукають монтера.

Якщо не повертати праворуч, а рушити прямо, тоді Прокіп потрапить до тунелю, котрий КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница пролягає паралельно з тим, у якому він знайшов Ендрю. Це було б найліпше: він нікого не бачив і не міг бачити. Ось тільки одяг на ліктях і на колінах попротираний.

Йому поталанило: до самої домівки не зустрівся з жодним наглядачем. Мати просльозилася, дванадцятилітня Мотря повисла йому на шиї, але Прокіп, пообіцявши, що він незабаром повернеться, заквапився до Семена.

Прокіп давно забув про існування пластмасових сережок, але всі, кого він зустрічав у катакомбах, мали в правому вусі сергу Мав її також Семен. Та коли інші не знали, для чого вона призначена, Семен, видно, це знав. Він надів на голову КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница пластмасовий шолом, що міцно облягав голову разом з вухами, і лише тоді попросив розповідати про Ендрю.

Коли Прокіп розказав Семенові, що сталося з Ендрю, вчитель дуже занепокоївся, а відтак ухопив гостя за плечі й затряс з усієї сили:

- Я так і думав, що ти з нами.

Вони були майже ровесниками, у них чимало спільних спогадів ще з дитинства - отож недовго довелось роздумувати, аби встановилася довіра.

- А в нас, - мовив Семен, - тільки про те й чуєш, що ось-ось прийде комісія. Тепер, мабуть, душ п’ятсот не дорахуємось. - Учитель критичним оком оглянув Прокопа й подав йому власний одяг: - Переодягнись. Ти ж такії звідти КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница прийшов - згори. А вигляд...

Прокіп переодягався, а Семен тим часом продовжував говорити про те, що сьогодні було найболючішим:

- Ясно, ми не маємо права так розмножуватися. Це зрозуміло. Але ж сини Галактичної Матері нам пропонують допомогу. Тобі Ендрю розповідав про зустріч з Максимом?

- Так, розповідав.

- Ну от, бач...Ті, з кораблів, зверталися до Президента, але він їх зігнорував. Мабуть, просто боїться...

- Чого йому боятися?

- Боїться, що це підірве його владу. Який же тоді з нього бог?..

Для Прокопа в цій розмові було чимало незрозумілого, але він не наважувався розпитувати - це б підказало Семенові, що Ендрю розповів далеко КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница не все. З досвіду знав, що такої ризикованої ситуації ліпше уникнути.

- Мабуть, на цей раз найбільше лихо впаде на жінок, - сказав Семен на прощання.

- Чому ти так гадаєш?

- Так у нас кажуть... Це ж ясно: чим більше жінок, тим швидше зростає населення. Кількість чоловіків не вельми важить.

- Гм-м... Я чомусь ніколи про це не думав. Невеличка громада українців була розташована поміж

поляками й німцями. Родина Прокопа раніше займала дві невеликі кімнати. Зо два роки тому одну кімнату в них відібрали, а двері поміж ними замостили цеглою. Тепер там живе інша родина.

Сусіди одразу ж посунули до Прокопа - гадали, він КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница ліпше знає, коли їх почнуть викликати на комісію. Це слово (комісія) тут вимовлялося так, як на Землі вимовляється слово “війна”. Коли ж переконалися, що Прокіп нічого не знає (або вдає, що не знає), тісне мешкання поволі звільнилося від гостей.

Прокіп дуже любив свою меншу сестричку. Він був для неї нянькою, а відтак добрим порадником. Дівчинка вдалась хворобливою, але напрочуд меткою. Ось вона його питає:

- А що таке вітер?

Прокіп з подивом окинув поглядом Мотрю: звідки це в неї? Семен виводив своїх учнів під штучне небо колонії, але там ніколи не буває вітру. Про вітер можна було дізнатися лишень з книжок.

- Що КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница таке вітер? - механічно перепитав хлопець, підшукуючи відповідь. - Де ти чула це слово?

Обличчя дівчинки мовби осяяло ранкове сонце, коли вона захоплено продекламувала:

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

Все прояснилося: це ж їх навчає Семен. Прокіп пояснив сестричці, що таке вітер, а відтак почав розповідати те, що й для нього самого відкрилося лише недавно: на планеті, яку вони покинули, є благословенний край. Клімат не холодний, але й не жаркий, ґрунти надзвичайно родючі. Люди цього краю звикли все брати зі своєї землі. Вони ніколи не ходили війною на інші КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница народи, зате близькі й далекі сусіди приходили, щоб винищити їх і загарбати їхню землю. Так тривало впродовж тисячоліть. І якби не з’явився поет-про-рок, чий вірш вона прочитала, українці щезли б як нація. Проте їм після багатьох століть бездержавності таки ж вдалося вибороти незалежність. їхня самостійна держава остаточно сформувалася лишень на межі третього тисячоліття.

- А тепер? - дивлячись на брата по-дорослому, запитала Мотря.

Якби ж то Прокіп міг відповісти на це запитання! Він перелопатив усю бібліотеку, але про свою батьківщину не знайшов ані слова. Та й не тільки про свою. І все ж Прокіп вірив: там, де КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница панує Пантократор, справедливість не може бути розтоптана навіки. Український народ так багато страждав, що третє тисячоліття по справедливості мусило належати йому.

- В Європі багато родючих земель залито океаном. На щастя, Україну майже не залило. Отож сьогодні українці годують своїм хлібом усю Європу, - відповів Прокіп, гадаючи, що розум людський і Божий не може долю його народу вирішити інакше.

Наступного ранку в лабораторії з’явився наглядач і повідомив Прокопа, що на нього чекає Герд. Управа Герда містилася на виході із катакомбів, поблизу ліфта, що підіймав до президентського саду.

Герд був уже немолодим, опасистим чоловіком із шишкуватим обличчям. Очі великі й непорушні, як у КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница вола. На білках тоненьким мереживом залягли кров’янисті жилки. Коли він дивився на тебе, здавалося, що тебе поглинає темінь тюремних казематів. Тюрма була тут же, за приміщенням управи - вона врита у надра астероїда.

Герд сидів за столом, на якому нічого не лежало й не стояло, окрім селектора. Його кабінет нічим не нагадував про фах господаря - навпаки, могло видатись, що ми потрапили на прийом до академіка. Полиці з книгами, макети якихось споруд, карта катакомбів.

Перед столом стояло два крісла. В одне з них Герд запросив Прокопа, у друге вмостився сам. Вінчик довкола великої, на весь череп, лисини був КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница щойно поголений, через те голова Герда скидалась на електричний ліхтар.

- Ну, як вам ведеться? - запитав він люб’язно. - Хотілося б мені побачити вас академіком. Може, й доживу. З вашим талантом...

В такому дусі Герд просторікував іще хвилин п’ять, доки запитав те, заради чого викликав Прокопа:

- Будь ласка... Знаєте, це наш обов’язок... Чи не могли б ви показати на карті, по якому тунелю ви ішли вчора?

До цього запитання Прокіп був готовий, тому без будь-яких вагань відповів:

- Чому ж? Звичайно, можу.

Непоквапно взяв з полиці указку і впевнено провів нею вздовж тунелю, що біг паралельно з тим, де він КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница учора врятував Ендрю.

- Гм-м... А ви не помиляєтесь?

Прокіп зневажливо посміхнувся:

- Щоб розібратися в цій карті, великого розуму не треба. Принаймні це не Галактика.

- Ви дорогою нікого не зустрічали?

- Нікого.

Було поставлено ще кілька запитань, а відтак Герд запропонував Прокопові частіше до нього заходити - можливо, вони зможуть бути один одному корисні. Прокіп на це запрошення промовчав - і був зрештою відпущений. Він добре усвідомлював, що віднині перебуватиме під недремним наглядом Герда.

СУМНІ НЕГАРАЗДИ

Якось Лі Чунь завітав до Прокопового мешкання в доволі бадьорому настрої й сказав:

- То, може, поговоримо?.. Ми якось згадували про помилку Ейнштейна. Готові слухати?

Прокіп усе ще КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница не міг звикнути, що справжній академік, один із безсмертних, розмовляє з ним, як з рівним. Проте асистент завжди тримався з гідністю;

- О так! Я просто не зважувався вам нагадати.

Лі Чунь зробив екскурс у першу половину двадцятого віку, коли здобула визнання теорія відносності. Він говорив про Ейнштейна, засновника новітньої фізики й космології, - говорив захоплено, як про фундатора такого бачення світу, яке прокладає шлях до розуміння Світової Монади.

- Є три види героїзму, - продовжував Лі Чунь, зробивши невелику паузу. - Перший вид - героїзм воїнський. Це... ее-е... найпростіший героїзм, хоч тут небезпека для життя очевидна. Другий вид - героїзм громадянський. Його зрозуміти важче КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница, бо коли людина виходить на герць із суспільними забобонами, не завжди їй доводиться важити життям. Найчастіше таку людину піддають остракізмові.

Та можна кудись виїхати, жити скромно, але все ж таки жити!.. І третій вид-’Героїзм науковий. Це найвища форма героїзму, хоч тут здебільшого... Я обминаю європейське середньовіччя. Це виняток... Здебільшого не існує іншої загрози, окрім людського нерозуміння. Але тут доводиться кидати виклик самій Природі, цілому Всесвітові. Розумієш, Прокопе?..

- Так, розумію, - захоплено прошепотів хлопець, хоч питання було суто риторичне й не вимагало відповіді.

- Третій вид героїзму властивий лише геніям. Це одиниці, які освітлюють шлях до вічності. Кеплер, Ньютон, Ейнштейн... І КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница все ж, друже, коли ми згадуємо Ейнштейна...

На цей раз пауза тривала довше, ніби академікові належало зібратися з силами і прорвати невидимий бар’єр.

- Власне, це навіть не його особиста помилка. Так наука бачила світ до нього - однаково безконечним у бік великого і малого. В бік мегакосму він проклав межу. Навіть визначив радіус, що здатний окреслити Всесвіт. На цій основі виникла космологія. Але в бік мікрокосму жодної межі не побачив. Ось чому доцентрові сили у нього всюди безконечно великі. А чи може так бути?..

- Природніше бачити безконечність у бік мегакосму. І вона реально існує, - зауважив Прокіп.

- Існує лише просторова КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница безконечність, але ж не силова й не енергетична. Бездуховна, безжиттєва безконечність. Або, інакше кажучи, безконечність як темрява. Ось що реально існує.. Простір, опанований світлом, безконечним бути не може.

- Чому не може?

- Тому, що швидкість світла конечна. Я кажу про фізичні реалії, а не про математичні парадокси... Це перша причина. Друга причина та, що світло з’явилося тоді, коли народилися зорі й галактики. А вони існують не вічно. Час їхнього існування конечний. Дві оці причини у своїй сукупності виставляють межу й для Всесвіту - безконечним він бути не може.

Деякий час вони мовчали. Відтак Прокіп запитав:

- Якщо Всесвіт конечний, то... Що ж КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница далі, поза ним?..

- Я вже відповів, Прокопе. Поза ним... Поза ним - не опанований світлом простір. Простір як вакуум. Або простір як матерія. Бо тільки вакуум і є матерія - більше ніщо. Але ж сама по собі матерія мертва - ось у чому суть! Життя існує лише там, де володарює Світло. Світло з великої літери. Воно ж є синонім Монади. І синонім Бога.

- Бог, якого можна увібгати у фізичні формули? - недовірливо мовив Прокіп, але одразу пошкодував: він таки ж бачив Галактичну Монаду! І навіть визначив її діаметр: більший від діаметра Сонячної системи.

- Розумію, але нічим допомогти не можу, - вдоволено посміхнувся Лі КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница Чунь. Йому сподобалось зауваження Про-копа: сумнівається - значить мислить! Академік продовг жував: - Не можу, бо істина виглядає саме так. З фізичного боку, звичайно. З боку духовного ми цей предмет не розглядаємо... А проте... Я переконаний, що Бог живе не понад Всесвітом, а в центрі Всесвіту. Він є Першодвигуном усього сущого. Те ж саме, що Світова Монада. Мої предки були католиками. Отже мені не чужий Фома Аквінський. Він також бачив Бога як Першодвигун... Але ми, друже, відхилилися в бік метафізики. У цій проблемі, Прокопе... В цій проблемі найважче - це вміння розрізняти грань, де кінчається фізика й починається метафізика КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница. Бо саме тут вони стикуються. Саме тут переходять одна в одну...

Лі Чунь покинув крісло, що стояло у центрі кімнати, й почав ходити довкола нього. Точніше - якось кумедно пересуватися, майже літати. Мабуть, відчував потребу в русі. Прокіп дивився на цього огрядного, незграбного чолов’ягу й думав про те, що йому випало велике щастя - бути учнем і помічником цієї людини.

- Мені хотілося б почути саме про помилку Ейнштейна.

- А хіба я про неї не сказав?..

- Ну так, безконечні сили до центру системи... Це справді сумнівно, але... Я поки що не бачу, де тут пролягає шлях до Монади як фізичної категорії.

Лі КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница Чунь почав писати формули - вони становили ланцюг, у якому кожна ланка тримає ціле. І виходило ось що: там, де Ейнштейн вслід за Шварцшільдом вбачав безконечність фізичних сил, космічна сила справді була грандіозна (бо тримала Всесвіт!), але ж вона виявилась конечною. Такою ж конечною, як і сам Всесвіт та його константи, що обумовлюють одна одну: швидкість світла у вакуумі (С), гравітаційна стала (G), космологічний радіус (R kosm). Саме звідси й народжувалась сила Монади як світова константа:

F0 = C4 / G.

Монада є всюди, де є маса. Оскільки Метагалактика (тобто Всесвіт) володіє конечною масою, в її центрі належить бачити Світову Монаду. Чим більший КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница радіус Монади, тим більша її маса і тим менша густина.

Прокіп уже встиг перечитати все, що було з цього приводу в обсерваторній бібліотеці. Щоб краще засвоїти теорію Монади, він зумисне вступив у дискусію на боці авторів гіпотези “чорних дір”:

- Але ж, учителю, астрономи двадцятого століття навчилися доволі точно зважувати ядра галактик, які можна бачити здалеку. Там усюди закладені велетенські маси в незначному об’ємі. Ось чому ядра галактик почали уявляти як “чорні діри”. Один кубічний сантиметр речовини з галактичного ядра, за обрахунками деяких астрономів, важить кілька мільярдів тонн.

Лі Чунь посміхнувся самими очима:

- Це саме той випадок, коли КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница астрофізики перевершили фантастів. - Він зупинився й одним коліном зіперся на крісло. В такій позі Лі Чунь і продовжував дискусію: - Що ж, стосовно велетенських мас у центрі галактик вони не помилялися. Це справді так. Але ж вони помилялися щодо природи самої маси... Маси як такої... Вони розуміли її на підставі земного досвіду: це, мовляв, обов’язково мусить бути щось речовинне. Але ж... Саме оцю обов’язковість, юначе, і належить заперечити. Бо це зовсім не обов’язково!.. Речовина - це продукт мікросвіту. Починаючи від Галактики, Монада - вже далеко не речовина, а доволі розріджена плазма. Плазма, Що Мислить - ось у чому істина!..

- Мені б КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница хотілося отримати цей результат із фізико-ма-тематичного апарата, - сказав Прокіп.

Лі Чунь не без лукавства запитав:

- Хочете за допомогою фізико-математичного апарата обчислити властивості Плазми, Що Мислить?..

- Не духовні, звичайно. Тільки фізичні. Якщо це справді плазма, то... Фізичне мусить існувати.

Три підборіддя Лі Чуня на його круглому обличчі сховалися, голова підвелась. Академік випростався, став урочистим і статечним:

- А чому б ні? Можна й обчислити. З боку математичного це зробити доволі просто. Візьміть фундаментальну формулу, на якій базується загальна теорія відносності, але в чисельнику відкиньте двійку. Ця двійка - також одна із помилок Ейнштейна. Тоді формула виглядатиме так:

R0 = M КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница0G / С2.

Знаком 0 я позначаю величини, які належать Монаді. В Ейнштейна, звичайно, цих позначок немає... Під масою Монади слід розуміти масу цілої системи - Сонячної системи, Галактики тощо. Фактично вся маса будь-якої системи зосереджена в межах сфери, котру описує радіус Монади. Отже не тільки маса, але й уся енергія також зосереджена в межах Монади:

E = F0 • R0.

Це те ж саме, що знаменита формула Ейнштейна: Е = МС2. Тотожність цих формул показує, що масу належить бачити лише в межах Монади - й ніде більше! Тепер дозвольте вас запитати: як ви, Прокопе, все це уявляєте просторово?..

- Не розумію, --трохи знічено відповів Прокіп.

- Я КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница ось що маю на увазі. Там, де гравітаційний потенціал досягає квадрата швидкості світла...

- Стривайте, вчителю. Тепер бачу. Отже, так... -Обличчя Прокопа засвітилося, в очах зблиснула дивна енергія. - Там, де гравітаційний потенціал досягає квадрата швидкості світла, виникає сфера, в глибинах якої всі наші уявлення про фізичні процеси вичерпуються. Але простір лишається. В центрі Галактики він доволі значний - його діаметр сягає близько двохсот мільярдів кілометрів! Здається так - я прикинув у голові. Ну от... А який він за своїми якостями, що в ньому має відбуватися ми про це нічого не знаємо. Анічогісінько! Знаємо тільки, що то є царство світла... Може, тому КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница й називали цю сферу “чорною діркою”. З неї навіть світло не здатне пробитися назовні...

- Про яке світло ви зараз кажете? Є світло як фізичний фактор. А є Світло з великої літери, - уточнив Лі Чунь. - То є внутрішня сутність Монади. Насамперед Галактичної. Саме там стоїть фортеця Світла як Всеосяжної Особи. Тоталіт!.. Але це, звичайно, вже метафізика... Щодо густини плазми, то її неважко обчислити. Якщо нам відомі маса і об’єм сфери - що ж тут може бути важкого?

- Звичайно.

Прокопові дуже кортіло признатися: він бачив Галактичну Монаду й може посвідчити, що вона доволі розріджена. Не речовина, а чисте золотаве сяйво. Але він КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница і на цей раз утримався.

- Запитання є? - промовив Лі Чунь.

- Будуть, але не зараз, - відповів асистент. - Я хочу все це осмислити з олівцем у руці... А ороте є одне запитання. Не розумію Ейнштейна. Як він міг зупинитися на півдо-розі до Монади?..

- Бачиш, Прокопе... Треба враховувати ментальні особливості самої епохи. В ті часи фізику розуміли як антипод метафізики. Якби хтось почав стверджувати, що він побачив рубіж, де фізика переходить у метафізику, - його б висміяли. Або навіть обізвали шарлатаном. Можна сказати так: Ейнштейн зупинився на півдорозі до метафізики... Гадаю, постулат Карла Шварцшильда також мав певне психологічне значення КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница.

- Мені зустрічалося це ім’я, але...

- Розумію. Ти маєш право його не знати. Але в Ейнштейна такого права не було... Постулат Шварцшильда здобув визнання раніше, ніж Ейнштейн розпочав роботу над теорією відносності. Шварцшильд стверджував, що гравітаційне прискорення може стати безконечно великим. Так народилось уявлення про безконечно великі доцентрові сили.

- Стривайте! - вигукнув Прокіп. - Але ж прискорення - це є послідовне зростання швидкості. Куди ж їй зростати після того, як досягнута швидкість світла? Не бачу логіки.

- В принципі, логіка існує, - заперечив Лі Чунь. - Але це тільки логіка математична - не фізична. За математичною логікою, швидкість може зростати безконечно, так і не досягаючи швидкості світла КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница. Зрештою, дещо тут є й від фізичної логіки. Це, наприклад, стосується корпускул... Ну, ще квазарів... Вони здатні існувати доти, доки не досягли швидкості світла. Тобто, на підході до цієї швидкості... Але ж коли йдеться про гравітаційний потенціал... Тут ми маємо зовсім іншу якість... Ейнштейн був далекий від самого образу Монади. І в цьому вся справа.

- Іще одне запитання, - несміливо мовив Прокіп.

- Будь ласка, я слухаю.

- Хто автор цієї теорії - ви, вчителю?

- О ні! її автор - українець родом з Сибіру Мирон Грива. Але ж, даруйте, про це іншим разом.

Лі Чунь виглядав стомленим. Він побажав Прокопові успіхів і пішов до КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница себе. Асистент був переповнений ідеями та враженнями, в його голові гуло, мов у трансформаторі. Прокіп гарячково писав формули й астрономічні величини. Відтак закреслював їх, щоб з’явилися інші.

Найбільшою загадкою для нього було те, що вся маса системи опиняється в межах Монади. Але ж Галактика складається з мільярдів зірок - хіба кожна з них окремо не володіє масою? Він розмірковував над поясненнями Лі Чуня, що масу не слід ототожнювати з речовиною - це інша субстанція. Але ж яка саме? Можливо, масу належить бачити як відображення сили? Скажімо, ми стискуємо в кулаці еластичну гумову кульку. Наша сила буде сфокусована в її центрі КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница. Так само світовий простір звідусюди тисне на Галактичну Монаду - з силою Р0. При цьому діє не безпосередньо, а через Монади усіх зірок, точніше - через їхні поля... Тоді зорі тільки передають всесвітній просторовий тиск. Отже виходить так, що Галактична Монада відображає в собі масу Галактики.

Так це відбувається чи якось інакше, але помиляється той, хто двічі рахує масу Галактики: раз у галактичному центрі й удруге - в загальній сумі усіх її зірок...

Іще одна важлива думка: простір, що належить Галактичній Монаді (в радіусі близько двохсот мільярдів кілометрів!) - якісно цілком інший, ніж світовий простір взагалі. Більше того: він є антиподом світового КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница простору - бо розламує його, розтискує зсередини, як голівка печериці розламує бетон. Саме звідси й виникає опір-тиск світового простору з силою Р0. Більшої сили в природі взагалі не існує... Та найістотніше ось що: простір Монади живий, сповнений високої духовності. Ми, люди, тілом і душею належимо саме цьому просторові - він є наш Творець, наш Бог. Зовнішній простір ворожий нам так само, як він ворожий Монаді. Бо він мертвий. Смерть походить від нього, як життя - від Монади. Простір існує лише для того, щоб його долати. Отже ми самим своїм народженням призначені стати воїнами Галактичної Матері. Для цього ми й виходимо в космос КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница...


documentadnjqhd.html
documentadnjxrl.html
documentadnkfbt.html
documentadnkmmb.html
documentadnktwj.html
Документ КОВЧЕГ ВСЕСВІТУ 5 страница